РМО учителей "Защиты Отечества" г. Донецк. Киевский район.

 

Про Національну доктрину розвитку освіти

 

  

                              У К А З

                        ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

 

                     Про Національну доктрину

                         розвитку освіти

 

 

     З метою  визначення  стратегії  та основних напрямів дальшого

розвитку освіти в Україні  п о с т а н о в л я ю:

 

     1. Затвердити   Національну    доктрину    розвитку    освіти

(додається).

 

     2. Кабінету  Міністрів  України  розробити  та  затвердити  у

тримісячний  строк  заходи  з  реалізації  Національної   доктрини

розвитку освіти на 2002-2004 роки.

 

     3. Центральним    і   місцевим   органам   виконавчої   влади

забезпечити реалізацію Національної доктрини  розвитку  освіти  та

передбачати кошти на фінансування відповідних заходів.

 

 

 Президент України                                         Л.КУЧМА

 

 м. Київ, 17 квітня 2002 року

          N 347/2002

 

 

                                                ЗАТВЕРДЖЕНО

                                         Указом Президента України

                                          від 17 квітня 2002 року

                                                 N 347/2002

 

                       НАЦІОНАЛЬНА ДОКТРИНА

                         РОЗВИТКУ ОСВІТИ

 

 

                      1. Загальні положення

 

     Освіта - основа розвитку особистості,  суспільства,  нації та

держави,  запорука  майбутнього  України.  Вона   є   визначальним

чинником політичної, соціально-економічної, культурної та наукової

життєдіяльності   суспільства.   Освіта   відтворює   і    нарощує

інтелектуальний, духовний та економічний потенціал суспільства.

 

     Освіта є  стратегічним  ресурсом  поліпшення добробуту людей,

забезпечення  національних  інтересів,  зміцнення   авторитету   і

конкурентоспроможності держави на міжнародній арені.

 

     За   роки    незалежності   на   основі  Конституції  України

[254к/96-ВР]  визначено  пріоритети  розвитку  освіти,  створено

відповідну   правову  базу,  здійснюється  практичне  реформування

галузі  згідно  з  Державною   національною   програмою   "Освіта"

("Україна XXI століття") [896а-93-п].

 

     Водночас стан   справ  у  галузі  освіти,  темпи  та  глибина

перетворень не повною  мірою  задовольняють  потреби  особистості,

суспільства і держави.  Глобалізація, зміна технологій, перехід до

постіндустріального,   інформаційного   суспільства,   утвердження

пріоритетів  сталого розвитку,  інші властиві сучасній цивілізації

риси зумовлюють розвиток людини як головну мету, ключовий показник

і  основний  важіль  сучасного  прогресу,  потребу  в  радикальній

модернізації  галузі,  ставлять   перед   державою,   суспільством

завдання  забезпечити  пріоритетність  розвитку  освіти  і  науки,

першочерговість розв'язання їх нагальних проблем.

 

     Актуальним завданням  є  забезпечення  доступності   здобуття

якісної   освіти  протягом  життя  для  всіх  громадян  та  дальше

утвердження   її   національного   характеру.    Мають    постійно

оновлюватися   зміст  освіти  та  організація  навчально-виховного

процесу відповідно  до  демократичних  цінностей,  ринкових  засад

економіки,   сучасних   науково-технічних   досягнень.   Критичним

залишається стан фінансування освіти і науки, недостатнім є рівень

оплати праці працівників освіти і науки.

 

     Потребують державної  підтримки  дошкільна,  загальна середня

освіта  у  сільській   місцевості,   професійно-технічна   освіта,

навчання здібних та обдарованих учнів і студентів, а також дітей з

особливостями психічного і фізичного розвитку.

 

     Необхідно істотно   зміцнити   навчально-матеріальну    базу,

здійснити    комп'ютеризацію   навчальних   закладів,   впровадити

інформаційні  технології,  забезпечити  ефективну  підготовку   та

підвищення   кваліфікації   педагогічних   і  науково-педагогічних

працівників, запровадити нові економічні та управлінські механізми

розвитку   освіти.   Усі  ці  проблеми  потребують  першочергового

розв'язання.

 

     В Україні повинні забезпечуватися прискорений, випереджальний

інноваційний  розвиток  освіти,  а  також  створюватися  умови для

розвитку,  самоствердження та самореалізації особистості  протягом

життя.

 

     Національна доктрина  розвитку  освіти  (далі  -  Національна

доктрина) визначає систему  концептуальних  ідей  та  поглядів  на

стратегію  і  основні  напрями розвитку освіти у першій чверті XXI

століття.

 

                  II. Мета і пріоритетні напрями

                         розвитку освіти

 

     1. Мета державної політики щодо  розвитку  освіти  полягає  у

створенні  умов  для розвитку особистості і творчої самореалізації

кожного громадянина України,  вихованні пок/spanоління  людей,  здатних

ефективно  працювати  і  навчатися  протягом  життя,  оберігати  й

примножувати  цінності  національної  культури  та  громадянського

суспільства,   розвивати   і   зміцнювати   суверенну,  незалежну,

демократичну,  соціальну та правову державу як невід'ємну складову

європейської та світової спільноти.

 

     2. Пріоритетними  напрямами  державної політики щодо розвитку

освіти є:

 

     особистісна орієнтація освіти;

 

     формування національних   і    загальнолюдських    цінностей;

 

     створення для громадян рівних можливостей у здобутті освіти;

 

     постійне підвищення  якості  освіти,  оновлення  її змісту та

форм організації навчально-виховного процесу;

 

     розвиток системи безперервної  освіти  та  навчання  протягом

життя;

 

     пропаганда здорового способу життя;

 

     розширення україномовного  освітнього простору;

 

     забезпечення освітніх потреб національних меншин;

 

     забезпечення економічних    і    соціальних    гарантій   для

професійної  самореалізації   педагогічних,   науково-педагогічних

працівників, підвищення їх соціального статусу;

 

     розвиток дошкільної, позашкільної, загальної середньої освіти

у сільській місцевості та професійно-технічної освіти;

 

     органічне поєднання освіти і науки,  розвиток педагогічної та

психологічної науки, дистанційної освіти;

 

     запровадження освітніх інновацій, інформаційних технологій;

 

     створення індустрії  сучасних  засобів  навчання і виховання,

повне забезпечення ними навчальних закладів;

 

     створення ринку освітніх послуг та  його  науково-методичного

забезпечення;

 

     інтеграція вітчизняної  освіти  до європейського та світового

освітніх просторів.

 

     3. Держава повинна забезпечувати:

 

     виховання особистості,  яка  усвідомлює  свою  належність  до

Українського    народу,    сучасної    європейської   цивілізації,

орієнтується в реаліях і  перспективах  соціокультурної  динаміки,

підготовлена до життя і праці у світі, що змінюється;

 

     збереження та   збагачення  українських  культурно-історичних

традицій, виховання шанобливого ставлення до національних святинь,

української  мови,  а  також  до історії та культури всіх корінних

народів  і  національних  меншин,  які   проживають   в   Україні,

формування культури міжетнічних і міжособистісних відносин;

 

     виховання людини демократичного світогляду,  яка дотримується

громадянських прав і свобод,  з  повагою  ставиться  до  традицій,

культури, віросповідання та мови спілкування народів світу;

 

     формування у  дітей та молоді сучасного світогляду,  розвиток

творчих здібностей  і  навичок  самостійного  наукового  пізнання,

самоосвіти і самореалізації особистості;

 

     підготовку кваліфікованих  кадрів,  здатних до творчої праці,

професійного розвитку,  освоєння  та  впровадження  наукоємних  та

інформаційних технологій, конкурентоспроможних на ринку праці;

 

     створення умов для розвитку обдарованих дітей та молоді;

 

     підтримку дітей   та  молоді  з  особливостями  психічного  і

фізичного розвитку;

 

     стимулювання у молоді прагнення до здорового способу життя;

 

     розвиток дитячого та юнацького спорту, туризму;

 

     етичне, естетичне виховання;

 

     екологічну, правову, економічну освіту;

 

     наступність і безперервність освіти;

 

     інноваційний характер навчально-виховної діяльності;

 

     різноманітність типів   навчальних   закладів,  варіативність

навчальних програм, індивідуалізацію навчання та виховання;

 

     моніторинг освітнього  процесу,  зростання  якості   освітніх

послуг;

 

     створення умов    для   ефективної   професійної   діяльності

педагогічних,  науково-педагогічних працівників відповідно  до  їх

ролі у суспільстві.

 

               III. Національний характер освіти і

                      національне виховання