Про Національну доктрину розвитку освіти
У К А З
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
Про Національну доктрину
розвитку освіти
З метою визначення стратегії та основних напрямів дальшого
розвитку освіти в Україні п о с т а н о в л я ю:
1. Затвердити Національну доктрину розвитку освіти
(додається).
2. Кабінету Міністрів України розробити та затвердити у
тримісячний строк заходи з реалізації Національної доктрини
розвитку освіти на 2002-2004 роки.
3. Центральним і місцевим органам виконавчої влади
забезпечити реалізацію Національної доктрини розвитку освіти та
передбачати кошти на фінансування відповідних заходів.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 17 квітня 2002 року
N 347/2002
ЗАТВЕРДЖЕНО
Указом Президента України
від 17 квітня 2002 року
N 347/2002
НАЦІОНАЛЬНА ДОКТРИНА
РОЗВИТКУ ОСВІТИ
1. Загальні положення
Освіта - основа розвитку особистості, суспільства, нації та
держави, запорука майбутнього України. Вона є визначальним
чинником політичної, соціально-економічної, культурної та наукової
життєдіяльності суспільства. Освіта відтворює і нарощує
інтелектуальний, духовний та економічний потенціал суспільства.
Освіта є стратегічним ресурсом поліпшення добробуту людей,
забезпечення національних інтересів, зміцнення авторитету і
конкурентоспроможності держави на міжнародній арені.
За роки незалежності на основі Конституції України
[254к/96-ВР] визначено пріоритети розвитку освіти, створено
відповідну правову базу, здійснюється практичне реформування
галузі згідно з Державною національною програмою "Освіта"
("Україна XXI століття") [896а-93-п].
Водночас стан справ у галузі освіти, темпи та глибина
перетворень не повною мірою задовольняють потреби особистості,
суспільства і держави. Глобалізація, зміна технологій, перехід до
постіндустріального, інформаційного суспільства, утвердження
пріоритетів сталого розвитку, інші властиві сучасній цивілізації
риси зумовлюють розвиток людини як головну мету, ключовий показник
і основний важіль сучасного прогресу, потребу в радикальній
модернізації галузі, ставлять перед державою, суспільством
завдання забезпечити пріоритетність розвитку освіти і науки,
першочерговість розв'язання їх нагальних проблем.
Актуальним завданням є забезпечення доступності здобуття
якісної освіти протягом життя для всіх громадян та дальше
утвердження її національного характеру. Мають постійно
оновлюватися зміст освіти та організація навчально-виховного
процесу відповідно до демократичних цінностей, ринкових засад
економіки, сучасних науково-технічних досягнень. Критичним
залишається стан фінансування освіти і науки, недостатнім є рівень
оплати праці працівників освіти і науки.
Потребують державної підтримки дошкільна, загальна середня
освіта у сільській місцевості, професійно-технічна освіта,
навчання здібних та обдарованих учнів і студентів, а також дітей з
особливостями психічного і фізичного розвитку.
Необхідно істотно зміцнити навчально-матеріальну базу,
здійснити комп'ютеризацію навчальних закладів, впровадити
інформаційні технології, забезпечити ефективну підготовку та
підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних
працівників, запровадити нові економічні та управлінські механізми
розвитку освіти. Усі ці проблеми потребують першочергового
розв'язання.
В Україні повинні забезпечуватися прискорений, випереджальний
інноваційний розвиток освіти, а також створюватися умови для
розвитку, самоствердження та самореалізації особистості протягом
життя.
Національна доктрина розвитку освіти (далі - Національна
доктрина) визначає систему концептуальних ідей та поглядів на
стратегію і основні напрями розвитку освіти у першій чверті XXI
століття.
II. Мета і пріоритетні напрями
розвитку освіти
1. Мета державної політики щодо розвитку освіти полягає у
створенні умов для розвитку особистості і творчої самореалізації
кожного громадянина України, вихованні пок/spanоління людей, здатних
ефективно працювати і навчатися протягом життя, оберігати й
примножувати цінності національної культури та громадянського
суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну, незалежну,
демократичну, соціальну та правову державу як невід'ємну складову
європейської та світової спільноти.
2. Пріоритетними напрямами державної політики щодо розвитку
освіти є:
особистісна орієнтація освіти;
формування національних і загальнолюдських цінностей;
створення для громадян рівних можливостей у здобутті освіти;
постійне підвищення якості освіти, оновлення її змісту та
форм організації навчально-виховного процесу;
розвиток системи безперервної освіти та навчання протягом
життя;
пропаганда здорового способу життя;
розширення україномовного освітнього простору;
забезпечення освітніх потреб національних меншин;
забезпечення економічних і соціальних гарантій для
професійної самореалізації педагогічних, науково-педагогічних
працівників, підвищення їх соціального статусу;
розвиток дошкільної, позашкільної, загальної середньої освіти
у сільській місцевості та професійно-технічної освіти;
органічне поєднання освіти і науки, розвиток педагогічної та
психологічної науки, дистанційної освіти;
запровадження освітніх інновацій, інформаційних технологій;
створення індустрії сучасних засобів навчання і виховання,
повне забезпечення ними навчальних закладів;
створення ринку освітніх послуг та його науково-методичного
забезпечення;
інтеграція вітчизняної освіти до європейського та світового
освітніх просторів.
3. Держава повинна забезпечувати:
виховання особистості, яка усвідомлює свою належність до
Українського народу, сучасної європейської цивілізації,
орієнтується в реаліях і перспективах соціокультурної динаміки,
підготовлена до життя і праці у світі, що змінюється;
збереження та збагачення українських культурно-історичних
традицій, виховання шанобливого ставлення до національних святинь,
української мови, а також до історії та культури всіх корінних
народів і національних меншин, які проживають в Україні,
формування культури міжетнічних і міжособистісних відносин;
виховання людини демократичного світогляду, яка дотримується
громадянських прав і свобод, з повагою ставиться до традицій,
культури, віросповідання та мови спілкування народів світу;
формування у дітей та молоді сучасного світогляду, розвиток
творчих здібностей і навичок самостійного наукового пізнання,
самоосвіти і самореалізації особистості;
підготовку кваліфікованих кадрів, здатних до творчої праці,
професійного розвитку, освоєння та впровадження наукоємних та
інформаційних технологій, конкурентоспроможних на ринку праці;
створення умов для розвитку обдарованих дітей та молоді;
підтримку дітей та молоді з особливостями психічного і
фізичного розвитку;
стимулювання у молоді прагнення до здорового способу життя;
розвиток дитячого та юнацького спорту, туризму;
етичне, естетичне виховання;
екологічну, правову, економічну освіту;
наступність і безперервність освіти;
інноваційний характер навчально-виховної діяльності;
різноманітність типів навчальних закладів, варіативність
навчальних програм, індивідуалізацію навчання та виховання;
моніторинг освітнього процесу, зростання якості освітніх
послуг;
створення умов для ефективної професійної діяльності
педагогічних, науково-педагогічних працівників відповідно до їх
ролі у суспільстві.
III. Національний характер освіти і
національне виховання
